Вітер і верба

a.v.koshelev74

- Моя вербо, милая красуне,
Долу ти од мене не хились.
Палкими вустами зацілую,
Лиш мені кохана посміхнись.

А йому верба відповідала,
Що кохає, але є журба.
Бачила, як влітку проводжала
Матір, молодого козака.

Поряд з козаком була дівчина.
Красна мов та ясная зоря
І тримала на руках дитину,
Й шепотіла ніжнії слова.

- Соколе мій любий, чоловіче.
На мої ті сльози не дивись.
Я ж тебе кохати буду вічно,
Тільки, моє щастя, повернись.

І стояли разом, обійнявшись.
Над рікою, вітер та верба.
Та й молились, аби дочекались
Вдома молодого козака.

Рекомендуйте хорошее стихотворение
Свидетельство о публикации № 4714


» » Вітер і верба
 

Стихи из архива


stihi.su

Объявления

Хорошая кнопка