Темніше ночі…
ЭленБрус
У тому королівстві править Лицемірря.
Темніше ночі там завжди і холоднеча.
Блукає, немов вірус, коридорами Зневірря.
Якщо туди потрапив, не спасе вже втеча.
Не мають блиску очі мешканців приміщень.
Нещирі усмішки, брехливі лестощі – із вуст.
- А, щоб тобі…, - на думці в кожного томи?ться.
Але крізь зуби мовлять: - Щасливим завжди будь.
Придворні один одному співають дифірамби.
В них кожне слово – із брехливих звуків.
Мов вітерець, літає у повітрі заздрість.
Чиєсь досягнення, для інших - з болем муки.
У тому королівстві править Лицемірря.
Наближені там ті, хто вміє хитро плазувати.
Брудніші душі здобувають там довір’я.
Невігластво вистрелює, немов з гармати…
Жахливий сон… Закрию я уявні двері.
Хто любить світло, оминайте тії королівства.
Темніше ночі, холод скрізь, а тінь пустелі
Все пожирає навкруги… Немов убивства
Віри у людяність, у щирість, доброзичливість.
Слова знецінюються, крижаніють звуки.
Все більше розростається ускрізь корисливість,
А скривджені надії потопають в люті…
Темніше ночі, але спалахне світанок.
Розвіється пустелі тінь, нахлине вітерець
Новітності… Залишить Лицемірря наостанок
Жахливий сон, що улетить, мов папірець.
Темніше ночі там завжди і холоднеча.
Блукає, немов вірус, коридорами Зневірря.
Якщо туди потрапив, не спасе вже втеча.
Не мають блиску очі мешканців приміщень.
Нещирі усмішки, брехливі лестощі – із вуст.
- А, щоб тобі…, - на думці в кожного томи?ться.
Але крізь зуби мовлять: - Щасливим завжди будь.
Придворні один одному співають дифірамби.
В них кожне слово – із брехливих звуків.
Мов вітерець, літає у повітрі заздрість.
Чиєсь досягнення, для інших - з болем муки.
У тому королівстві править Лицемірря.
Наближені там ті, хто вміє хитро плазувати.
Брудніші душі здобувають там довір’я.
Невігластво вистрелює, немов з гармати…
Жахливий сон… Закрию я уявні двері.
Хто любить світло, оминайте тії королівства.
Темніше ночі, холод скрізь, а тінь пустелі
Все пожирає навкруги… Немов убивства
Віри у людяність, у щирість, доброзичливість.
Слова знецінюються, крижаніють звуки.
Все більше розростається ускрізь корисливість,
А скривджені надії потопають в люті…
Темніше ночі, але спалахне світанок.
Розвіється пустелі тінь, нахлине вітерець
Новітності… Залишить Лицемірря наостанок
Жахливий сон, що улетить, мов папірець.
Рекомендуйте хорошее стихотворение
Свидетельство о публикации № 7911
