Кати, пригнічені буденністю життя,
Засумували стоячи на ешафоті –
Зникають люди, кожен день, без каяття.
Злітають душі ввись, відірвані від плоті.
Яка потреба волочити цей тягар?
Бридке спустошення у монотонній праці.
Обличчя без емоцій, образи примар,
Раби безслідно гинуть в темному бараці.
Гнітюче колесо страждань поставить хрест
На мріях в’язнів, що засуджені до страти.
Бунтівники слабкі – не здатні на протест,
Всіх відчайдухів швидко кинули за грати.
За прославляння заборонених ідей,
За стрижень духу, що вчиняє опір владі,
Стучить сокира без кінця і смерть людей,
Послужить острахом замученій громаді.