Дніпрогес. Музей козацтва.
tvgordienko
Так пале сонце, начебто від жаху,
Ржавіє серце стомлених степів,
Збентежено посіли білі птахи
Засмучене каміння островів.
Ця велич, що дарована від Бога,
Вбирає відчай душ і голосів,
І хрест на кручі – до Христа дорога,
І прапор – свідок збурених часів.
Рекомендуйте хорошее стихотворение
Свидетельство о публикации № 1700