Так пале сонце, начебто від жаху,

Ржавіє серце стомлених степів,

Збентежено посіли білі птахи

Засмучене каміння островів.

Ця велич, що дарована від Бога,

Вбирає відчай душ і голосів,

І хрест на кручі – до Христа дорога,

І прапор – свідок збурених часів.