Германию и СССР можно сравнить с двумя ворами, которые договорились вместе кого-либо обобрать, поделить добычу, но готовы подраться, чтобы обобрать друг друга.

 

(Зубной врач А. Данек, узник Грязовецкого лагеря НКВД, 1940 г.)

 

 

 

Офицеры с Германии пишут своим семьям, и никто не боится семейной переписки. Только у Вас такая азиатская привычка, неприменяемая в цивилизованном мире.

 

(Из письма матери Славы Билевич ее сыну Витольду Билевичу, узнику Козельского лагеря НКВД, расстрелянному в Катыни)

 

Хто вона, ця невідома жінка, останки якої знайдені у 1991 році серед поховання польських офіцерів, розстріляних в квітні-травні 1940 року у Харкові?

Відомо, що тоді із Старобельського табору НКВС було відправлено у Харків у внутрішню тюрму управління НКВС з 1 квітня по 12 травня 1940 року 3807 поляків. Серед них було вісім польських генералів, 55 полковників, 130 підполковників, 320 майорів, 850 капітанів, 2528 інших категорій офіцерів, серед яких було 600 офіцерів-льотчиків, близько 400 лікарів, а також представники духівництва і вищого державного чиновництва. Серед розстріляних були також 20 професорів вищих учбових закладів, інженери, вчителі, студенти.

Це була еліта Польщі, її гордість і надія, її найкращі сини. Але в списках цієї жінки не було. Хто вона? Як вона потрапила у підвали НКВС міста Харкова?

Мовчать поодинокі свідки, не пояснюють скупі документи. Тільки знаємо, що розстрілював такий собі комендант УНКВС старший лейтенант держбезпеки Т.Ф. Купрій. І не здригнулася у нього рука піднести до потилиці молодої, красивої жінки нагана і натиснути курка! А може, дивлячись на свою жертву, яка завмерла перед ним, він перший раз у своєму сірому житті подумав про те, що щось в ньому робить не так? Та, мабуть, не подумав. Сталін знав, які добирає кадри на службу!

Як тепер кажуть про нього: найталановитіший менеджер. Який гарний ряд цих менеджерів виписується: Гітлер, Сталін, Гіммлер, Берія, Геббельс, Молотов! Один краще іншого! Усі вміють організовувати.

Але повернімося до його, Сталіна, таборів. Виявляється, вони ще організовували соціалістичні змагання між співробітниками таборів. Ось витяг із документу, даємо мовою оригіналу: «Работники Старобельского лагеря включились в предоктябрьское социалистическое соревнование и вызывают на соревнование сотрудников Козельского лагеря».

Соціалістичні змагання між таборами смерті! Додуматися до такого не кожний зможе. А ось подивіться, які лекції читали лектори в таборі перед вищим командним складом польської армії та державними чиновниками високого рангу. Даємо теж мовою оригіналу. «СССР – самая демократическая страна в мире», «Братский союз народов СССР. Осуществление ленинско-сталинской политики», «Буржуазный и социалистический демократизм», «Книга И.В. Сталина «Марксизм и национальный вопрос».

Виголошувати такий маразм перед людьми, які володіли вищими надбаннями людської думки, треба вміти!

Та, на жаль, повертаємося знову до безіменних харківських могил жертв сталінського терору.

Харків`яни стихійно встановили, що на 6-му кварталі лісопаркової зони поховані польські офіцери і вже в наш час, з 1991 по 1996 рік там проводилися розкопки, в яких приймали участь і представники польської археологічної групи.

Таким чином, вдалося встановити, що в Харківській тюрмі було розстріляно 3811 польських військовополонених. Причому, саме в одному з перших розкопів серед польських офіцерів була виявлена оця невідома жінка. Хто вона? Як потрапила сюди, до польських офіцерів? Що вона бачила в останню мить свого життя? Оту дірку на людств – Купрія?

Серед похованих розстріляних поляків, де була знайдена жінка, виявився польський прокурор зі Львова Станіслав Мальчевський. Його прізвище під № 1838 числилось в київському списку серед 3435 людей – польських офіцерів, прикордонників, поліцейських, жандармів і представників державних структур Польщі, які утримувалися в тюрмах західних областей України.

Можливо, і вона, ця невідома жінка, потрапила таким чином сюди, у Харків? Тільки час розвіє її таємницю.

А зараз давайте підійдемо подумки до пам`ятного знаку радянським і польським громадянам, які загинули в результаті радянських репресій в місті Харкові у 1938_1941рр, і покладемо квіти на її могилу.

Спи спокійно, невідома дочка Польщі… Ми тебе не забудемо…