Якби я міг,

Не впав,

А ліг,

Не зрозумів,

Що вже поліг.

Якби я міг,

Я б допоміг,

Подав би руку,

Дав, що зміг.

Я б дав своє,

Що у казках,

У кольорових

Моїх снах:

Глибинне, тихе

Сподівання,

Того тепла,

Що сонце має.

Якби я міг,

Я б уберіг

Тебе від всіх

І біль вже стих,

Бо страх заліг.

В останній подих

Переміг.

Якби я встиг –

В душі б застиг,

У цей останній

Вже забіг.

Упав би, а не ліг.

І знову видих.

Я прибіг!

Не треба щастя!

Його так мало.

Краще візьму

І сам себе

З ножа, та те,

Що після смерті

На суді скажу:

– Якби я міг!

Така зневага і журба

По стінах страху

Загостреним

Як лезо болем,

Пишу.

За прокляте життя

Добите мною,

Плачу.

Це каяття.

Любіть усіх,

Живіть для всіх,

Цінуйте все.

Беріть, щоб дати,

Бо руку треба

Вже подати.

Щоб чуло небо

Твоє прохання –

Це ціль твоя,

Твоє призвання.