Лише простору жвавий дотик.

Маячня зашкарублих стін.

Живемо ми на світі доти,

Доки осінь співає свінг.

Доки доля нас всіх хвилястих

Розриває смугастим сном –

Ми шукаємо краплі щастя,

Розбавляючи кров вином.

Ні безглуздя, ні світ довкола,

Ні суцільність в житті розлук

Не розірвуть, не знищать кола

Двох закоханих вуст і рук.

То самотності колір втоми,

То сурма грає міддю снів.

Є кохання – це аксіома.

Ти його віднайти зумів…

13.05.10 р.