Таємний друг
ЭленБрус
Раптом відчув він неабияку тривожність.
Щось трапилось із ним напевно, як він там?
Мав дорогу людину, жив той у сторожці,
Був лісником, тому і мешкав на окраїні села.
Щосили він побіг, дим проривався із його вікна.
Сторожка зайнялась, ускочив усередину.
Лежав той на підлозі, за комір швидко взяв
Й щодуху потягнув до виходу з помешкання.
Кілька хвилин майнуло, а здавалось, що - година.
Трепеще його серце, а на думці лиш: - Живи…
Не мав у цьому світі він нікого, лише ця людина
Йому без краю дорога, бо виріс поряд з ним.
Нарешті витягнув його, прислухався, чи дихає.
Здіймається дихання у грудині, отже, встиг.
Побачив – люди вже біжать, тому і вирішив,
Що час ховатися, бо друг його цьому навчив…
Був він помічений людьми, бо розійшовся пОголос,
Що бачили на свої очі, як безстрашний вовк
Зубами витяг лісника за його комір з полум’я.
Не мали віри у таке, напевно з остраху здалось.
А вовк побіг до лісу, бачив здАлеку, як його друг
На ноги встав, отже оговтається, буде все гаразд.
Згадав, як той колись забрав його до себе у лиху
Годину, коли скиглив біля матері, бо вмерла та.
Вона потрапила у пастку браконьєрів, він не знав,
Як житиме без неї, був ще зовсім вовченям.
Аж раптом він побачив чоловіка, але не тікав.
Не мав страхУ чомусь, повірив добрим тим очам.
Вовк виріс там, у тій сторожці біля лісу, наче пес.
Але лісник його приховував від люду, обережності
Його навчав, чимало мешкало в окрузі злих людей.
Вчив оминати в лісі пастки, привчав до небезпечності…
Давно вже мешкав вовк у лісі, але кожен вечір
Навідувався до сторожки, щоб побачити у вікнах світло.
Сьогодні він відчув, що його друг лісник у небезпеці.
Радіє, що вдалося врятувати, бо вдячність звіра вічна.
Щось трапилось із ним напевно, як він там?
Мав дорогу людину, жив той у сторожці,
Був лісником, тому і мешкав на окраїні села.
Щосили він побіг, дим проривався із його вікна.
Сторожка зайнялась, ускочив усередину.
Лежав той на підлозі, за комір швидко взяв
Й щодуху потягнув до виходу з помешкання.
Кілька хвилин майнуло, а здавалось, що - година.
Трепеще його серце, а на думці лиш: - Живи…
Не мав у цьому світі він нікого, лише ця людина
Йому без краю дорога, бо виріс поряд з ним.
Нарешті витягнув його, прислухався, чи дихає.
Здіймається дихання у грудині, отже, встиг.
Побачив – люди вже біжать, тому і вирішив,
Що час ховатися, бо друг його цьому навчив…
Був він помічений людьми, бо розійшовся пОголос,
Що бачили на свої очі, як безстрашний вовк
Зубами витяг лісника за його комір з полум’я.
Не мали віри у таке, напевно з остраху здалось.
А вовк побіг до лісу, бачив здАлеку, як його друг
На ноги встав, отже оговтається, буде все гаразд.
Згадав, як той колись забрав його до себе у лиху
Годину, коли скиглив біля матері, бо вмерла та.
Вона потрапила у пастку браконьєрів, він не знав,
Як житиме без неї, був ще зовсім вовченям.
Аж раптом він побачив чоловіка, але не тікав.
Не мав страхУ чомусь, повірив добрим тим очам.
Вовк виріс там, у тій сторожці біля лісу, наче пес.
Але лісник його приховував від люду, обережності
Його навчав, чимало мешкало в окрузі злих людей.
Вчив оминати в лісі пастки, привчав до небезпечності…
Давно вже мешкав вовк у лісі, але кожен вечір
Навідувався до сторожки, щоб побачити у вікнах світло.
Сьогодні він відчув, що його друг лісник у небезпеці.
Радіє, що вдалося врятувати, бо вдячність звіра вічна.
Рекомендуйте хорошее стихотворение
Свидетельство о публикации № 7924
