Відібрали...
ЭленБрус
А цього літа, навіть сонце, ніби надзвичайне.
Такі ласкаві, ніжні та яскраві промені його.
Хоч іноді біляві хмарки затуляють, немов ставні,
Та його посмішка, все ж пробивається, мов у вікно.
У лісі зараз тиша, таємниць блукають хвилі .
А може, десь на дереві казкова Мавка причаїлась?
Он дятел стукотить по стовбуру, так галасливо,
Напевно у корі хворіючій, багато болю вкрилось.
Щось шарудить в кущах, то може охоронець лісу?
Той романтичний благородний Ліший, дух його?
Та ні, то заєць схоронився, він завжди чогось боїться.
Дрижить та вижидає, мов небезпечно все кругом.
Побігла білочка по гілці дуба, дуже височенько.
Вона, як страж, охороняє жолуді, щоб визрівали.
Причепурилася, в рудому хутрі, да така гарненька.
Ліщина на галявині іще росте, горішки має вижидати…
А цього літа все, немов би стало надзвичайним.
І сонце яскравіше, і на лузі квіти неймовірно гарні.
Тривожно зачаїлося все це, як у думкАх блукальних.
Красу ту відібрали вороги, лишилися туманні мари.
Такі ласкаві, ніжні та яскраві промені його.
Хоч іноді біляві хмарки затуляють, немов ставні,
Та його посмішка, все ж пробивається, мов у вікно.
У лісі зараз тиша, таємниць блукають хвилі .
А може, десь на дереві казкова Мавка причаїлась?
Он дятел стукотить по стовбуру, так галасливо,
Напевно у корі хворіючій, багато болю вкрилось.
Щось шарудить в кущах, то може охоронець лісу?
Той романтичний благородний Ліший, дух його?
Та ні, то заєць схоронився, він завжди чогось боїться.
Дрижить та вижидає, мов небезпечно все кругом.
Побігла білочка по гілці дуба, дуже височенько.
Вона, як страж, охороняє жолуді, щоб визрівали.
Причепурилася, в рудому хутрі, да така гарненька.
Ліщина на галявині іще росте, горішки має вижидати…
А цього літа все, немов би стало надзвичайним.
І сонце яскравіше, і на лузі квіти неймовірно гарні.
Тривожно зачаїлося все це, як у думкАх блукальних.
Красу ту відібрали вороги, лишилися туманні мари.
Рекомендуйте хорошее стихотворение
Свидетельство о публикации № 7666
